Przy Polaku i Niemiec się pożywi, przy Niemcu ani pies. - При поляку і німець поживиться, при німцю ані пес.

Jak Lach, tak Rusin po szkodzie mądrzeje, niechaj się jeden z drugiego nie śmieje. - Як лях, так русин мудрішають по шкоді, нехай же один з другого не сміється.

Rusin w radzie, koza w sadzie, wilk w oborze, łgarz przy dworze, białogłowa na urzędzie - dobrze tam nie będzie. Русин в раді, коза в саду, вовк в обійсті, брехун в маєтку, баба урядник - добре там не буде.

W Koronie szukać rozumu, w Litwie pieniędzy. - В Короні (в Польщі) шукати розуму, в Литві грошей.

Kochajmy się jak bracia, liczmy się jak Żydzi - Кохаймося як брати, лічимися як евреї.

Już temu bieda, kto musi prosić Żyda - вже тому біда хто мусить просити жида

Stoi jak Żyd za Żydem - Стоїть як жид за жидом

Pilnuje jak Żyd interesu - Пильнує як жид інтересу

Posiej na Ukrainie jezuitę, a urodzi się hajdamaka - Посій на Україні єзуіта, уродиться гайдамака

Przecież to nie Ukraina - Тут не Україна (тут без самоуправства)

Musi to na Rusi, a w Polsce kto jak chce - "Мусить" це на Русі, а в Польщі кто як хоче

Poszedł jak za Ukrainę - Пішов як за Україну

Pan Bóg i z Ukrainy słyszy - Господь Бог і з України чує

Polak do rady, Litwin do zwady, Mazur do boju, Niemiec do stroju, Włoch do lutni, Rusin do bałamutni - Поляк до ради, литвин до звади, мазур до бою, німець до строю, італієць до лютні, русин до баламутні.

Тіки шо вернувся з дільниці. Проголосував проти всіх. Глянув по бюлетеням, що лежать в урнах - в основному голосують за Юлю. Де-не-де проти всіх.

Я в протестній задумі йду в бєлоє бєзмолвіє (тут недалеко, тіки з дамби спустицця).
Фотки будуть.

На московському радіо ФІНАМ йшла дискусія за участю А. Окари "Чи можливе об"єднання на пострадянському просторі і на яких підставах". Дружина хотіла написати їм, але поки писала - передача скінчилася.
Ось її текст

Здравствуйте,
У меня скорее не вопросы, а ответы на вопросы:

Возможно ли объединение? Считаю, что вряд ли, поскольку Россия скорее не захочет объединяться, а только Присоединять к себе (по крайней мере так видят украинцы). Конечно, если Россия не развалится в следствие внутренних конфликтов и, в связи с этим, не потеряет чувство собственного превосходства. Украина и Беларусь найдут общее, как государства угнетенные Россией.

Также прозвучала мысль о том, что украинцы, русские и белорусы ничем не отличаются... В прошлом году мне удалось впервые побывать в Москве. Я отношусь к русскоязычному населению Украины (я из Крыма). В первый день пребывания в Москве я просто наслаждалась надписями на русском языке, различными информационными объявлениями на русском. Но потом, глядя на людей, на рекламу и пр., поняла, что мы уже ментально отличаемся. Мне показалось, что в этом плане мы ближе к Европе. Мда... всю жизнь думала, что я русская, а тут такой облом... :)

http://ellustrator.livejournal.com/324907.html

Дивицця всім
http://www.stb.ua/e107_plugins/videotv/videoview.php?view.17676

Існує розподіл на героїв дня і героїв вічності. Герої дня - відомі спортсмени, популярні телеведучі, актори, журналісти. Про них пам"ятають лише сьогодні. Від них вимагається робити щось щодня. Якщо людина сходить з кар"єри, через рік про неї призабувають, а через десять пам"ятають лише фанати професії.

Герої вічності - талановиті письменники, художники, політики, або люди типу Прометея, Герострата чи Павліка Морозова, що роблять Вчинок :). Про них пишуть в підручниках і пам"ятають століттями.

Куда падацца..?

Тіки шо від батька почув нове слово - горЕнило

Це полтавсько-київський діалект,  варіант слова згага (изжога - рус.)

Я допускаю вживання слова боулінг замість кегельбан, лобстер замість омар, настольний теніс замість пінг-понг, але ніхто не змусить мене говорити 3D замість стереокіно!

Уявіть собі дві країни - сусідки. Одна велика, буйна, весь час намагається приєднати сусідів. Друга менша, пасивна. І  от приходять в неї агресивні сусіди і кажуть: "слухайте нас, ми знаєм як треба, ми вас навчимо..." І о диво! Люди починають слухати і підкорятися, хоча самі невисокої думки про кацапів прибульців. Це значить тільки одне - зайди були достатньо переконливими, їм вдалося накинути свої стереотипи поведінки і світогляду аборигенам...

Був я оце в Москві. Велике місто, його на протязі століть боялися сусідні країни і народи. Воно накидало свою волю міліонам і міліонам. Але зблизька місто зовсім не грозне. Такі ж люди, що радіють, ніяково відводять очі, посміхаються, сердяться. Вони жодним чином не є сільніші духом за нас. Що ж змінюється на рівні країн?

Магія. Хто її зрозуміє, той стане Великим Диктатором.

Підготовлено нашими фінськими колегами

За неперевыреними агентурними даними, якщо написать листа за адресою:  Россия, в/ч 44388, то воно попаде в ГРУ Генштаба МО Росії.



 

Відслужив же я в радянській армії два роки, вернувся в 1991, три місяці відгуляв законних. З армії хто приходив і на протязі трьох місяців зголошувався, то його мали забрати туди, звідки він пішов служить. На 90 день я появився у "Київфото". Ну й послали мене до Віті на вулицю Софіївську. Там зараз аптека і ще шось у підвалі. А раньше була фотографія. Кажуть мені - фотографи нам не нада, будь ретушером. Я покрутив носом, але взявся.

Колєктівчик підібрався прикольний, таке собі збіговисько колоритних тіпажів, сучасній варіант "На днє" Горького. Причем в буквальному смислі - більшість часу ми просиджували у підвалі. Вообщє фотографи це така каста неслучайна, там є шо послухать і чому повчицця. Пролетарська інтелігенція, майстри людських душ. Аби ще бухали менше в своїх лабораторіях.

Вітя-директор. Натура скользкая, но добрая. Постійно жався добавить лишній купон до зарплати і вимагав шоб я його називав на "ви". Не вийшло.
Його старший брат, Валєра. Заслужений алкаголік фотограф УРСР. Пив по чорному, але касету тримав крепко. Мав коханку з піцерії навпроти.
Саша-фотограф. Полуєврей-полуукраїнець з Подола. Видом своїм пішов у папу-єврея, політичними поглядами у маму-українку.
Вадік-фотограф - нормальний такий ги-ги Вадік с масіва, все крутився як би директора надурить, але діло знав добре.
Ігорь-лаборант. Цей наче чистий єврей, рижуватий такий ашкеназі, все казав: "Нада отсюда валить побыстрее". Крутився в навколокінематографічних колах, розглядав свою роботу в фотографії як непорозуміння. Зара крутицця десь в рекламі, думаю бабла має више криші. Тобто йому єдиному його єврейське щастя посміхнулось по справжньому.

Отам я два роки замальовував кола під очима на негативах. Бувало так воно мене задовбувало, шо я тупо проводив дві риски під очима і так отдавав в лабораторію. А там же треба делікатно, восмьорочками водить карандашиком...

Займалися ми тим, що фотографи називають "рилоскопією" - знімали на документи. Апарат був старий, однією касетою знімалося 15 чоловік 3х4. Якось ще до мене прийшов до нас робить фотку міністр побутового обслуговування УРСР. А фотографом був якраз Валєра. Готовченко. Ну той сів на стульчик. Валєра каже, підождіть я зараз пльоночку перезаряжу. Пішов у перезарядну і заснув там. Міністр кароче прождав 40 хвилин. Так Валєру ніфіга не уволили, брат відмазав.

Да, були случаї... Наприклад як розпався СРСР, місцевий відділ КДБ став називатися СБУ. І всі їм треба було переробить свої корочки. Ну а найближчою фотографією була якраз наша. Тут вони всі і паслися. Ну наші ще по старій пам"яті пускали таваріщєй без черги. Ні до, ні після того я ніде не бачив такої кількості однакових людей. Як двоюрідні брати, їй Богу. Чорні костюми, квадратні обличчя і погляд цей... "преісполнєнний місіі". Так фотограф бувало раз в півгодини виходить зі студії в вестибюль. Там уже назбиралось різних людей 10-12. Фотограф нікого не питаючи: "ви, ви і ви прошу за мною". Ніколи не помилявся.

Або ще. В августі-сєнтябрі толпи людей приносили до нас на проявку пльонки з отпуска. Море-пляж-шашлик-дєвачки. Як правило в кожній другій-третій пльонці були еротічєскі кадри разної ступені відвертості. Так у нас все було доведено до автоматизма: проявив пльонку - передивився - найшов кадр - висушив пльонку - бистренько зробив фотки собі - отдав пльонку клієнту. З часом набралась ізрядна купа таких фоток. Роздивлялись колекцію під час колективних п"янок. Да... А колись спустився вниз сердитий клієнт, якому шось напартачили с фотками, почав трєбувать переробить. Хто там був в лабораторії заартачився, каже, фотки хароші, перероблять не буду. А колекція лежала тут же на столі. Клієнт оказався ментом, чи шо, каже всьо, капєц вам, розповсюдження порнографії. Ну й пішов. У нас канєшно був шухер, колекцію взагалі десь винесли з фотографії. В Союзі за таке реально сажали, так шо небезпека була. Якшо одна фотка - можна, якшо дві копії, значить розповсюдження. До чого ця історія. Я упевнений на всі сто, шо в КОЖНІЙ сучасній фотографії є така колекція, люди не міняються. Так шо думайте, воно вам нада?

А то ще якось спустився до нас у підвал нєгр двухметровий. Ну ми йому фотку переробили він і пішов на вихід. А двері низенькі на вулицю. Воно свою бошку дурноголову до крові і розбило. Не сильно, але видно. Вертаєцця, держицця за голову і каже "компенсація, компенсація". Грошей хотів за фізичну травму. Ніфіга він не получів, пішов з новою фоткою додому.

Далі буде...

Нє, в принципі українцю понравицця, коли йому прислужить кацап. Воно наче ніякої різниці, шо там за етнос на тому кінці дроту сидить, а все ж якесь незрозуміле почуття задовлення присутнє... За 350 років рабства, мать вашу і т.д.

Звоню оце в Майкрософт Україна, насчьот переустановки вінди спитать. Питаю українською. Воно мені з таким акцентом:" прасціцє пажалста, я рускеязичний, не маглі би ви перейці на русскій, или педеждать, я переключю на украіноязичний персанал.

Ну я уважив москалика, повторив усе російською.

Крім усього прочього, я щей займаюсь деякими проектами в Інтернеті. Обов"язково піду на конференцію присвячену правовим питанням українського інтернету.
Зібрання обіцяє бути в стилі Медіакампу, цікаві виступи, спілкування.


LegalCamp — это современный формат подачи актуальной правовой информации специалистами с разных отраслей права. Конференция вобрала все лучшие традиции Баркемпов, где участники становятся также соорганизаторами, а задача организаторов привлечь интересных докладчиков на выбранные участниками темы. LegalCamp — это помощь друг другу, открытое и непринужденное общение, многосторонний обмен информацией и новые контакты.
http://legalcamp.org.ua/about

Ладно поділюсь своїм рецептом.

Отже шарлотка "Пацалунак беларускі", автор Дід Панас. Всі продукти є в Білорусі.
Назву навіяли біло-червоний кольор, та ніжний смак. Сам я з білорусками не цілувався. Наче... Отаке от.

Нам треба:
Печені яблука


Сир, найкраще дитячий сирок, але як нема...


Сметана


Журавлина (клюква, хто не пойняв)


Отож беремо сир і нарізані яблука (луччє без шкурок, дуже спішив, їсти хотілось), перекладаємо:


Заливаємо сметаною


Засипаємо журавлиною, пересипаною цукром, одразу їмо. Жадно глотая.


Інший ракурс

Знайшов на одному сайті перекладів

Ukrainian translators face additional challenges; they often have to do double translation, since English to Ukrainian dictionaries in many fields of science and technology are simply nonexistent.

Because of this, Ukrainian translators often have to use English to Russian dictionaries first, and then translate the Russian terms into Ukrainian.

Я придумав новий рецепт нової страви. Я в шоці як воно вкусно.
Тіки я вам не скажу, бо ще вкрадете...
Назву я змінив.

Футболочка від www.bustedtees.com

Очевидно репортаж про візит словацького президента до Києва осінню 1941 року.
Хрещатик, будинок ЦК, Лавра (до і після підриву Успенського собору).