Я придумав новий рецепт нової страви. Я в шоці як воно вкусно.
Тіки я вам не скажу, бо ще вкрадете...

Футболочка від www.bustedtees.com

Очевидно репортаж про візит словацького президента до Києва осінню 1941 року.
Хрещатик, будинок ЦК, Лавра (до і після підриву Успенського собору).

Слухав вчора польське радіо, перший канал, так звана Єдинка. Балакали про грип. Зібралося троє місцевих депутатів, одна жінка.

Ну треба сказать, шо вони там перелякані тоже, може не так сильно як у нас, але трохи паніки є.

І от ця тьотя каже - ну у нас в Польщі, хоч ми тут нарікаєм на систему охорони здоров"я, але вона на порядок краща ніж в Україні. Взагалі умови санітарні, система здоров"я, особиста культура в Польщі трошки відрізніється від України, каже тьотя.

Ну і шо вам сказать... правду каже!

Вона буде така...

Вакцину купимо тоді, коли отримаємо гарантію від виробника стосовно побічних наслідків і коли буде відомо, чи можна її прищеплювати дітям та вагітним, сказала вчора міністр здоров"я Польщі Єва Копач. Експерти заскочені.

- Вакцину виробляють три фірми але жодна не може оцінити пізніші наслідки.Дослідження проводились досить недовго. Не відомо, чи чи можна прищеплювати дітей та вагітних. Не відомо до кінця, скільки має бути щеплень одній людині. Якщо будемо її купувати мусимо знати результати досліджень. Обов"язок уряду - рекомендувати результативні і безпечні рішення.

Gazeta Wyborcza

Люди добрые, говорю как врач эпидемиолог: от ношения масок на улице и в метро не польза, а вред.
Почему: маска не расчитана на ношение при физической нагрузке (быстрой ходьбе по улице)
- при надетой маске у вас возникает гипоксия и форсировнное (усиленное) дыхание - воздух деформируя маску поскакивает по ее краям.
Потом, зайдя в помещение, где уже находятся люди и можно реально заразиться вы некоторое время продолжаете также дышать вместо носа - ртом через эти щели.
В итоге вы вместо гриппа с назофарингитом и трахеитом получите пневмонию - потому что вирус проскочит верхние дыхательные пути.
А первичная грипозная пневмония - в большом проценте случаев смертельна в отличие от воспаления верхних дыхательных путей.

Люди не будьте дебилами - не гробьте себя, это уже не смешно.

http://galimsky.livejournal.com/448730.html

Поляки випустили рекламу з "Кашпіровським". Оригінальна реклама інтернет провайдера.


А тут другий варіант

Вчора в обід катався на роліках у парку над Динамо. В обідню перерву парк заполонили депутати, асистенти, бодігарди і тьотєньки з обслуги.

Вони всі мені заздрили.

Виктор Ющенко в третий раз стал дедом

в: Вот вы приехали в Германию после объединения. Какие впечатления?

о: Объединение - это, конечно, праздник, но со слезами на глазах. В западные земли из восточных после объединения ушло в полтора раза больше народу, чем за все годы выехало на запад из ГДР. Городки восточных земель напоминают теперь наши деревни - старики и дети.

Перебуваю під враженням від польского фільму 1958 року - "Вільне місто". Мова йде, звістно, про Гданьск. В міжвоенний період місто мало спеціальний міжнародний статус. Фактично було в спільному керуванні німців і поляків. Але німців будо більше. Зараз Богословська пропонує віддати Севастополь в спільне керування з Росією...

В основному оповдається про події за тиждень до війни і про оборону Почти Польської, в Польщі це знакова подія. Пропоную уривок під назвою "Авантюра в кнайпі" (майже все зрозуміло). А сам фільм тут

Після школи, яку було закінчено 1987 року постало питання "шо дєлать". Як пересидіть рік до Радянської Армії, та ще й з користю для себе. В свій час я займався фотографією, довбався у ванній з "проявітєлєм-закрєпітєлєм", отож якось само-собою опинився у ПТУ номер 46. Або по другому, в училищі побутового обслуговування на Єреванській. Воно й зараз там, якщо не помиляюсь.

Фотографи сиділи окремо від усіх, в своєму будинку за кілька кварталів. Нас якось обходили стороною загально пту-шні заходи, та й навчальний процес був справою інтимною і таємничою як проявочна кімната.

Основним вчителем став для нас Гарій Семенович Журабовіч, дай Яхве йому здоров"я. Непоганий майстер, делікатний, з дрібкою єврейського класицизму у поведінці. Крім того, що вчив він нас типово фотографічним речам, розповідав також і про діла "сопутствующіє". Наприклад, як брати гроші за роботу. Або як заспокоїти сердитого клієнта. Або які бувають випадки на зйомках ню. Я майже все забув :)

Він наприклад казав, що якщо до вас в студію залітає сердитий дядько з криками "шо за херню ви мені зробили на фото", то треба сказати : "ви посидіть, я зараз пльоночку перезаряджу і потім поговоримо". Фотограф виходить, клієнт залишається один в студії. Тиша, 10 хвилин чекання і це вже зовсім інша людина. Отакий прийомчик, який я щойно спалив.

В кінці навчального року він зазбирався до Ізраїлю (1988 р.), і випадково я взнав що насправді його звуть Гедарій Шоломович. Думаю в нього все добре.

Існувала така структура як "Київфото", об"єднувала всі фотографії, студії кольорового фото, виробництво медальйонів тощо. До речі, працювать в майстерні цвинтарних медальйонів вважалося надзвичайно круто. Там лише легальна зарплата була 600 рублів, як у шахтарів. Дуже шкідливе виробництво...

Так от, після бурси вакансій для мене в "Київфото" не було, а це був монополіст, так що на стороні влаштуватись не вийшло б. Та знайшлася сердобольна жіночка з відділу кадрів, яка підкинула мені тимчасову роботу в одній фотографії на Щербакова, на Нивках. Там директор фотографії йшов на півроку до армії на перепідготовку. Мовляв, перекантуєшся а потім щось з"явиться.

Кантувався я там цілий рік і трохи більше, аж до армії. Той директор за кілька днів перед своєю партизанщиною взявся заварити бак. Бак був після бензину, з парами... Звучить цинічно, але в фотографії з"явилась постійна вакансія...

Директором став Вітя, я був фотографом. Ділили ми наше приміщення з ремонтом взуття. Завідував там один старий єврей, теж не пам"ятаю як звати. Матюкався шо капєц - пристойних слів було процентів сорок. У нього був вираз-паразит - "єбічєская сіла", вживався в стані піднесення.

Дід був ветераном, одного разу розказав історю про війну. Якось відійшов він на рейді в кущі. Сидить, дметься. Раптом з-за кущів виходить німець, і каже "Камераден, ніх шіссен, іхь бін антіфашст". Ну типа я антифашист, пацифіст, прийшов здаватись. Ну йдуть вони до командування. Командування почесало рєпу, та й каже - нам він зараз не в тєму. Дівать його нікуди. Так шо ти його знайшов, ти його й кончиш.
- Я в нього, каже, всю обойму ППШ, 70 патронів, всадив. Нічого не поробиш, приказ...

Робить в фотографії було прикольно. Тоді були часи хозрасчьота - скіки заробив те й маєш. На одного виходило 180-220 рублів, нормальні гроші для 18-літнього хлопця з СРСР. До нас часто заходили цигани. Хто не знає, на Нивках по Щербакова місцеві циганські барони вже тоді вибудували собі шикарні особняки. Пам"ятаю двох сестер. Одна типової циганської зовнішності, друга - нормальна собі слов"янка. Мабудь дитиною вкрали та виховали як свою...

Що ще пам"ятаю. Зайшла якось до нас стара баба, принесла побитий шашіллю портрет свого чоловіка, може ще в 30-х  роках роблений. Каже, чи не вийде якось реставрувати. Я, карочє, його пресняв і на копії заретушував всі пробіли простим олівцем. Вийшло супер, повністю відновлене фото. Взяв я з неї за цю гєніальну працю якусь фігню. По моєму, вона не зрозуміла, який кусок роботи було зроблено.

(далі буде)

На днях жд станція ім. Кірпи припинила своє існування.

Тепер це станція "Бортники"!

Хоча логічніше було б повернутися до старої назви Бортничі.

Її та багатьох інших ви можете побачити на Единбурзькому вуличному фестивалі